Історія закладу дошкільної освіти "Казка"

Село Красилівка виникло наприкінці 17 ст. на початку 18 ст., коли землі південної Київщини заселялися селянами-втікачами.На думку славнозвісного історика-краєзнавця Л.М. Похилевича село заснувала група втікачів від шляхетської та царської неволі після так званого Андрусівського перемир’я. На думку дослідників в 1689 році на місці, де шумів древній ліс виникло поселення назване за чарівність навколишньої природи Красилівкою.

З далекого минулого і по сьогоднішній день милує око своєю красою, зачаровує своєю історією наша Красилівка.

На початку 30-х років в с.Красилівка сформувались два колгоспи «Наша надія» і «За краще життя». В цей час організовано сезонні дитячі ясла.

Із слів Осовської Лідії Семенівни довідуємось, що в 1937 році дитячі ясла були в конторі колгоспу «Наша надія». А колгосп «За краще життя» організував ясла у хаті Штиків. Відвідували ясла багато дітей .

Завідуючою працювала Карпенко Софія. Дітей дошкільного віку,які мали іти в школу виховувала Хоменко Ганна Лук”янівна. Працювала вона аж до війни, поки її забрали в Германію. А маленьких діей доглядала Посудевська Катерина. Як розбирали хату Штиків, то матеріал взяли на будівництво ясел, які будували місцеві жителі Полотняк К.Р., Гончарук Д. Т., Полотняк В.Р.

Після Вітчизняної війни у 47-50рр. організували ясла по вулицях села на хатах. Дітей привозили до Кулібаби Софії Гордіївни, Порхун Наталі Сергіївни, Бурлаки Лукії та інших. За те, що ці жінки гляділи дітей, вони отримували трудодні, така була оплата праці – 22 трудодні на місяць. Їм доводилося готувати їжу, прати і доглядати за дітьми.

У 50 роках відкрилися ясла одні на все село. Літом там були діти, а зимою – контора. Це приміщення було огороджено старим тином. Старші діти цілий день гралися, а маленькі в день спали на розкладачках, виготовлених із домотканих ряден. Завідуючими працювали Поночовна Віра, Антонюк Міла,Забудько Віра Лаврівна. На роботу брали жінок, яким за станом здоров’я було призначено «легку працю».

З квітня 1960 року по 1967 рік після Кулібаби Рози завідуючою стала працювати Кулібаба Катерина Лаврівна.

У квітні завідуюча їздила на семінар на 2 тижні у Ставище або Тетіїв. Потім виконували ремонтні роботи. Адже в цьому приміщенні зимою зберігалися колгоспні вулики. Кухня знаходилася в сусідньому будинку. Там було дві плити, які топилися дровами і один котел для води. В приміщенні ясел отоплювали дві груби. Няні і дрова рубали, і воду носили від пошти. Хліб пекла Гринюк Олександра, молоко носили із колгоспної ферми. Крупи і м'ясо давали з комори колгоспу. Зберігали продукти у льоху. Восени працівники ясел заготовляли овочі: капусту, огірки, помідори, заквашували їх у діжках.

Головою колгоспу працював Дідик Василь Кириловоч, він перевіряв роботу ясел, допомогав і вимагав порядку, навіть заглядав у кожну діжку.

Ясла працювали з квітня і до закінчення польових робіт у колгоспі, з 7 години ранку і до 19 години вечора. Проте електрики не було і працівники доглядали дітей аж поки батьки прийдуть з поля. Дітей харчували 4 рази на день. Ліжечка уже мали плетені з лози.

Ясла відвідували 70 -80 дітей. Іграшок не було. Діти співали, танцювали та гралися у піску.

Після закінчення 7 класів прийшла працювати вихователькою Пихнівська Олена Ульянівна. Не маючи спеціальної педагогічної освіти, вона була вихователем від Бога, тому що в неї було велике, любляче дітей серце. Діти її дуже любили батьки і батьки шанували. Працювала Олена Ульянівна зі старшими дітьми. Її трудовий стаж у яслах сягнув аж до пенсійного віку. З теплотою, добротою і ніжністю згадують цю прекрасну жінку всі, до кого торкнулися її руки.

До Великої вітчизняної війни колгосп „Наша надія” організував ясла у хатах Зайчук Мар’яни і Рудої Палажки під назвою „Майдан.” Під час війни доглядала дітей Гринюк Олександра.

У ясельній групі працювали по дві няні – Щербина В.О., Коренюк Є., Денисюк Г.І., Іваненко Т.М. та багато інших жінок. Катерина Лаврівна Кулібаба розповіла, що дуже гарно, дружно працювали Іваненко Т.М. та Щербина В.О. біля маленьких дітей. У них завжди було все чисто прибрано і малюки доглянуті. Біля дітей середньої групи працювала вихователькою Білошкурська Софія Платонівна. З весни завжди працювало багато працівників, а до осені залишалися тільки Катерина Лаврівна і Олена Ульянівна. Але з усією роботою вони справлялися: прибирали, мили, прали. Лікарня постійно контролювала роботу ясел. За сім років роботи завідуючою Катерина Лаврівна досягла успіхів у своїй нелегкій справі. Дуже багато корисних справ було зроблено для блага дітей: на майданчику змайстровані грибочки, каруселі, гойдалки, на території ясел викопали криницю, закупили іграшки. Все, що могли, робили своїми руками.

У 60 роках ясла були і на Веселому хуторі, що входив до села Красилівка. Дітей там доглядала Крикун Галина, завідуючою була Філоненко Степанида Дмитрівна. Вона привозила продукти із села та організовувала роботу ясел. Але в 1965 році ці ясла були закриті і дітей стали возити в сільські ясла.

В 1967 році Катерина Лаврівна передала свої справи Тимошенко Вірі Михайлівні . Після Віри Михайлівни завідуючою декілька років працювала Бурлака Катерина Олександрівна.

У 1977 році завідуючою призначено Посудевську Євдокію Антонівну, медсестру за фахом.

На цей час в селі нараховувалось 132 дітей дошкільного віку. Голова колгоспу Копачевський Іван Михайлович був вимогливий до працівників і уважний до дітей. Завідуюча кожного дня відвідувала наради у голови колгоспу, звітувала про свої справи, носила продукти для дітей з колгоспної комори. М'ясо брали щоденно, згідно вимог, діти повинні були кожен день істи м'ясо , молоко, яйця.

Щовесни працівники робили ремонт, а потім приймали дітей. Вихователькою працювала із дітьми підготовчої групи вчителька початкових класів Михайлівська Ніна Олександрівна. З дітьми середнього віку працювала Пихнівська Олена Ульянівна, а з наймолодшими Орлівська Лідія Власівна, Чумак Марія Антонівна, Щербина В.О., Зайчук В.Г.

Куховарили Милянівська О. та Зайчук Євгенія Карпівна і коли в 1979 році Євгенія Карпівна вийшла на пенсію, то її змінила Чумак Л.І. Декілька років працювала кухарем Денисюк Ліда Захарівна. У Ліди Захарівни і Ліди Іванівни малята ласували смачними варениками , киселем, борщем. До душі прийшлася ця робота Лідії іванівні і залишилася вона працювати кухарем в яслах, а потім в дитячому садочку аж до виходу на пенсію. Багато поколінь дітей вигодувала вона своєю кашею, за що її всі пам’ятають і поважають.

У 1979 році було прийнято рішення: побудувати для села новий двоповерховий дитячий садок. І в цьому ж році був закладений підмурок для нового приміщення дитячого садка.

В цей час головою колгоспу працює молодий, енергійний, завзятий, розумний керівник – Паламарчук Дмитро Васильович. Велику допомогу він надавав у будівництві та відкритті закладу, адже і в самого підростали маленькі діти. Щоденно проявляв Дмитро Васильович турботу про дошкільнят і школярів, за що отримав високу нагороду – почесне звання «Відмінник народної освіти»

У 1980 році дітей з ясел переводять тимчасово у хату бувшого голови колгоспу Копачевського І.М. Адже районні будівельники розпочали будівництво нового садочка. При допомозі місцевого колгоспу, району, держави дошкільний заклад було збудовано за два роки. Зимою 1982 року усі працівники ясел допомагають закінчувати ремонтні роботи. З серпня 1981 року вихователями призначені молоді дівчата, випускниці Богуславського педагогічного училища: Ястремська Г.О. та Козак Т.А. Із набутими знаннями, енергією, завзяттям взялися вони до роботи. Молоді дівчата не стали чекати, коли їм будуть створені умови для виховання дітей, а засукавши рукава, брати безпосередню участь у будівництві: фарбували стіни, виконували всі необхідні роботи. Галина Олександрівна і Тетяна Антонівна їздили по нові меблі, ковдри, посуд, іграшки. Організували батьків і вечорами збирали та ставили меблі.

У травні 1982 року у центрі села відкрили новий двоповерховий, з усіма зручностями дитячий ясла-садок, розрахований на 90 місць. Круглорічно функціонувало 4 групи: підготовча, старша, різновікова, ясельна.

Завідуючою дитячим закладом призначено Ястремську Г.О., а Посудевська Євдокія Антонівна працює медичною сестрою до 2010 року.

Село постійно розбудовується, в ньому, в цей час, проживає багато молодих сімей. В селі нараховується приблизно 120 дітей дошкільного віку, які регулярно відвідують дитсадок і отримують там належне виховання і доброякісне харчування.

Після закінчення Київського державного педагогічного інституту повертається в село молода вчителька початкових класів Щербина Галина Василівна . Її направляють працювати в дитячий садок вихователем. З перших років малята полонили серце Галини Василівни. Все, чому її навчили у вузі, все, що йде від серця і душі, віддає вона дітям. За доброту, турботу і відданість, за високий професіоналізм їй присвоєно звання «Вихователь – методист» і «Спеціаліст 1 категорії». Проте найбільшою заслугою для неї є любов своїх вихованців і повага їх батьків.

В цьому ж році була призначена вихователем підготовчої групи вчитель за фахом Паламарчук Валентина Дмитрівна і попрацювала в дитячому садочку 6 років.

За сімейними обставинами в 1983 році Ястремська Г. О. звільнилася з роботи, а на посаду завідуючої призначена вчителька початкових класів Швець Ганна Миколаївна, яка попрацювавши один рік, знову повернулася в школу.

У кінці 1984 року посаду завідуючої прийняла вчителька початкових класів Щербина Катерина Михайлівна. За ці роки дитячий заклад розцвітав, оновлювався, групи поповнювалися новими дітьми, їх виховували кваліфіковані працівники.

Закінчивши Уманське педагогічне училище, у 1983 році починає працювати вихователем Головатюк Валентина Миколаївна. Вона завжди в творчому пошуку нового і завжди серед дітей , які її люблять і з нетерпінням чекають кожного дня. Валентина Миколаївна серцем прикипіла до своїх вихованців і працює в садочку по сьогоднішній день.

Пропрацювавши завідуючою шість років Щербина Катерина Михайлівна перейшла працювати вихователем. Де працює і нині, маючи кваліфікаційну категорію «Спеціаліст вищої категорії». Набула досвіду роботи з дітьми, привчаючи їх любити і шанувати природу, оточуючий світ. У 2007 році вийшла книга Катерини Михайлівни « Стежиною природи».

А на посаду завідуючої призначили молодого спеціаліста Кулібабу Тетяну Іванівну, яка через рік звільнилася.

З 1983 року працює в дитячому садку Коваль Віра Анатолівна. Спочатку нянею, а коли закінчила навчання в Богуславському педагогічному училищі, призначена вихователем. Віра Анатоліївна енергійна, весела, відповідальна, надзвичайно працьовита, цікаво навчає і виховує дітей.

З 1984 року розпочала свою трудову діяльність кухарем в дитячому закладі Зайчу Катерина Василівна. У 1987 році поступила в Богуславське педагогічне училище і стала працювати вихователем. Вимоглива до себе і оточуючих, майстер дошкільної справи, у кожному дитячому серці пробудила іскорку любові, добра і поваги.

У 1990 році, закінчивши Уманське педагогічне училище, ряди вихователів поповнює молодий спеціаліст Вишнівська Валентина Степанівна. Маючи широкий методичний кругозір, вміння створювати творчу атмосферу, Валентина Степанівна завоювала заслужений авторитет серед колег і батьків, а для дітей стала другою мамою. На сьогоднішній день малята з радістю зустрічають свою виховательку.

Велику допомогу і підтримку у вихованні дітей дошкільного віку вихователям надавали і надають няні: Чумак Марія Антонівна, Порхун Галина В, Титаренко Галина Н, Барганівська Катерина Василівна, яка в 1971 році закінчивши Красилівську середню школу, прийшла працювати в ясла. Дитячий садок став для неї другою домівкою, багато поколінь дітей виросли в неї на очах.

З 1991 року дитячий заклад «Казка» очолює Зубейко Галина Дмитрівна. Вона має середню спеціальну освіту, працювала в школі вихователем. В дитячому садку її зустрів дружній колектив, з яким вона працює і по сьогоднішній день.

За всі роки існування наш дитячий заклад зазнавав і процвітання і падіння. У 1995 – 2000 р.р. дитячий садок працював посезонно, так як колгосп були не в змозі забезпечити опалення. Але старша група працювала в зимовий період або в садочку, або в школі.

У 2000 році дошкільний навчальний заклад переходить на баланс Красилівської сільської Ради, яку очолює Орлівський Леонід Петрович. Голова села турбується і переймається за долю дитячого садка, скрізь і в усьому він проявляє всебічну допомогу і підтримку. І в цьому ж році половину приміщення закладу здано в оренду районному дитячому будинку «Світанок». З цього періоду починається у садочку нове, повноцінне життя. Функціонує три групи, трьох-разове харчування, постійно поповнюється ігровий та навчальний матеріал. За новим штатним розкладом колектив поповнює музичний керівник з вищою музичною освітою Забудько Анатолій Леонідович, завгосп Манукян Надія Константинівна, робітник по обслуговуванню приміщення Хита Євгеній Олексійович, кухарем працює Іваненко Наталя Михайлівна.

Дошкільний заклад має свій статут, ліцензію, печать. У 2015 році проведена державна атестація закладу. Згідно плану районного відділу освіти, проводяться районні методичні семінари. Педагогічні працівники садочку регулярно проходять курсову перепідготовку і атестуються.

За багаторічну, сумлінну працю Зубейко Галина Дмитрівна нагороджена Грамотами районного відділу освіти, Грамотою та подякою Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації, неодноразово нагороджувалась грошовими преміями та подяками. А найголовніша нагорода для Галини Дмитрівни – це повага і любов усіх працівників, дітей, батьків і жителів села.

Долаючи всі перешкоди і негаразди заклад дошкільної освіти «Казка» живе і розвивається та чекає на своїх нових вихованців.

Коментарi